Підприємець у сфері фінтеху Артем Ляшанов зазначає, що ця стаття саме про це розмежування. Чим RegTech відрізняється від Фінтех за метою й аудиторією, звідки взявся сам термін, і чому плутанина між ними на практиці коштує бізнесу реальних грошей і стратегічних помилок.
Головна відмінність двох термінів
Fintech (financial technology) – це технології, які змінюють сам спосіб надання фінансових послуг. Платежі, кредитування, інвестиції, банкінг.
RegTech (regulatory technology) – це технології, які допомагають фінансовим організаціям дотримуватися регуляторних вимог. Звітність, моніторинг транзакцій, протидія відмиванню коштів, ідентифікація клієнтів.
Різниця стає очевидною, якщо порівняти їхню мету:
- Fintech націлений на кінцевого користувача, клієнта, який хоче зручніше платити, позичати чи інвестувати;
- RegTech націлений на саму фінансову організацію, щоб вона могла ефективніше й дешевше виконувати вимоги регулятора;
- Fintech конкурує за клієнта продуктом. RegTech конкурує за клієнта-компанію швидкістю та точністю комплаєнсу.
Чому RegTech називають молодшим братом Фінтех
Термін RegTech офіційно ввів британський регулятор FCA у 2015 році, визначивши його як підкатегорію fintech, зосереджену саме на технологіях для регуляторних процесів. Deloitte у своєму звіті того ж періоду використав ще влучнішу метафору, назвавши RegTech молодшим братом Фінтех, похідним напрямом, що виріс із того самого технологічного фундаменту.
Це не випадковість термінології. Більшість аналітичних оглядів галузі сходяться в одному:
- RegTech це підмножина fintech, а не окрема, паралельна категорія;
- Fintech-компанії теж зобов'язані дотримуватися регуляторних вимог, але це не їхній основний продукт;
- Для RegTech-компаній комплаєнс це і є весь продукт, а не побічна вимога.
Практична різниця для бізнесу
Різниця між термінами не просто питання класифікації. Вона напряму впливає на те, який тип рішення варто шукати під конкретну задачу.
Якщо мета прискорити виведення нового фінансового продукту на ринок, мова, найімовірніше, про fintech-рішення, зокрема, платіжний шлюз, скорингова модель, платформа кредитування.
Якщо мета автоматизувати перевірку клієнтів, моніторинг підозрілих транзакцій чи підготовку звітності для регулятора, це вже територія RegTech і тут продукт оцінюють за іншими критеріями, точністю виявлення ризиків, швидкістю оновлення під нові вимоги, якістю аудиторського сліду.
Чому це розмежування має значення для стратегії
Артем Ляшанов вважає, що плутанина між цими двома термінами джерело реальних стратегічних помилок, і будує аргумент у два кроки.
Перший аргумент, що компанія, яка шукає фінтех-рішення для комплаєнс-задачі, найчастіше отримує продукт, оптимізований під швидкість і конверсію клієнта, а не під точність регуляторної звітності це різні інженерні пріоритети, і платформа рідко добре виконує обидва одночасно.
Другий аргумент, бюджетування теж страждає від цієї плутанини. Якщо витрати на RegTech ховаються в загальному фінтех-бюджеті, складно оцінити реальну вартість комплаєнсу окремо від вартості розвитку продукту, а без цього неможливо порівняти, чи варто інвестувати в автоматизацію комплаєнсу, чи дешевше залишити частину процесів на людях.
Тому, на його думку, перший практичний крок для будь-якої фінансової організації це розвести ці дві категорії витрат і рішень свідомо, а не покладатися на те, що все це просто фінтех, резюмує Артем Ляшанов.
Як ми перевіряємо інформацію
Ключові твердження статті звірені з публікаціями регуляторів і аналітичних компаній, зокрема FCA та Deloitte. Загальні підходи до управління ризиками узгоджено з рекомендаціями NIST. Авторські оцінки ми завжди відокремлюємо від перевірених фактів.
Редакційні принципи
Ми пишемо коротко, без жаргону заради жаргону і без обіцянок, яких не можна перевірити. Якщо дані неоднозначні, ми прямо про це говоримо.
Для RegTech-компаній комплаєнс це і є весь продукт, а не побічна вимога. — з тексту статті